125 років від дня народження Тодося Степановича Осьмачки (1895–1962), українського поета, прозаїка, перекладача, педагога, громадсько-політичного діяча (США)

Відправити

Цікаві факти:

Народився Феодосій Степанович Осьмачка 4 травня 1895 року в невеликому селі Куцівка, що на Черкащині в родині звичайного сільського робітника. Тодось мав чотирьох братів і двох сестер.
Шкільної освіти не мав, так як у родині не було коштів для навчання Мати після його народження втратила слух. Тому відчуваючи провину за материне каліцтво, хлопчик допомагав по господарству як тільки міг – прибирав, носив воду та дрова
Навчаючись в Київському інституті народної освіти, він був членом Асоціації Письменників та організації «Ланка»
З початком Першої світової війни був мобілізований на фронт. Бачачи усю безглуздість війни, Т. Осьмачка, за одною з версій, надумав симулювати туберкульоз, щоб його звільнили, і таки розпрощався з армією.
В 1922 році світ побачила перша збірка поезій поета під назвою «Круча»
Займався перекладанням шекспірівських п’єс
За свої патріотичні погляди та поезії його було ув’язнено в Бутирці і відправлено на примусове лікування до Кирилівської психіатричної лікарні.
Він завжди умудрявся охайно і навіть елегантно одягатися, і в часи своєї літературної молодості, і в таборах переміщених осіб, так що на нього завжди звертали увагу жінки. Остання книга, яка вийшла друком в підрадянській Україні була книга «Клекіт» в 1929 році Товаришував з Григорієм Косинкою, Валеріаном Підмогильним, Євгеном Плужником, Борисом Антоненко-Даводовичем, Павлом Тичиною.
Побоючись переслідувань НКВД, Тодось Осьмачка змушений був переїхати до Німеччини, а потім до США З роками в нього проявлялися ознаки психічних розладів. На кожному кроці йому ввижалися підіслані вбивці. Тому він мав панічний страх перед їжею з чужих рук. Він міг голодувати цілими днями, але не взяти шматка хліба навіть у добре знайомих йому людей. І цього страху він не позбувся до кінця своїх днів.
В останні роки життя його стан значно погіршився. Загалом фізично сильний і витривалий, психічно він ламався дедалі більше. Усе частішими ставали галюцинації, він казав, що у його кімнаті умонтовані підслуховуючі апарати, що читають людські думки. Голос із тих апаратів глумився з нього. Він часто міняв помешкання, бо вірив, що це робота більшовицьких агентів. Помер Тодось Осьмачка 7 вересня 1962 року від нервового паралічу поблизу Нью-Йорка.

Тодось Осьмачка: особисте життя

Десь у 20-х роках Тодось Осьмачка знайомиться з Лесею Трохименко, низенькою чорнявкою з темно-карими очима, що приїхала з села Ясногородки на Київщині навчатися в медичному інституті, і невдовзі одружується з нею. Жили вони бідно. Дружина навчалася, потім працювала і всю хатню роботу робила сама, а Т. Осьмачку посилала до бібліотеки. Це був єдиний час у його житті, коли він систематично і багато читав. Згодом Т. Осьмачка казатиме, що він ніколи не любив своєї дружини, а вона його любила дуже. «Я її і бив, і за коси тягав, а вона все ж мене любила», – говорив Т. Осьмачка не раз. Очевидно, вже тоді, у ІІ половині 20-х років, починалася його психічна хвороба. Одного разу поетові здалося, що хтось рився в його рукописах. Т. Осьмачка звинуватив дружину, що вона давала гепеушникам його вірші. Він кинувся до дружини і став її душити. Лесю Луківну врятували сусіди. Друзі влаштували поета до психіатричної лікарні, з якої він утік у рідну Куцівку. Ось так родинне життя молодого подружжя з маленьким сином на руках перетворилося на пекло. У 1930 році Осьмачки розлучилися. Йому на той час було 35, а Лесі 29 років.

Цікаві факти:

Народився Феодосій Степанович Осьмачка 4 травня 1895 року в невеликому селі Куцівка, що на Черкащині в родині звичайного сільського робітника. Тодось мав чотирьох братів і двох сестер.
Шкільної освіти не мав, так як у родині не було коштів для навчання Мати після його народження втратила слух. Тому відчуваючи провину за материне каліцтво, хлопчик допомагав по господарству як тільки міг – прибирав, носив воду та дрова
Навчаючись в Київському інституті народної освіти, він був членом Асоціації Письменників та організації «Ланка»
З початком Першої світової війни був мобілізований на фронт. Бачачи усю безглуздість війни, Т. Осьмачка, за одною з версій, надумав симулювати туберкульоз, щоб його звільнили, і таки розпрощався з армією.
В 1922 році світ побачила перша збірка поезій поета під назвою «Круча»
Займався перекладанням шекспірівських п’єс
За свої патріотичні погляди та поезії його було ув’язнено в Бутирці і відправлено на примусове лікування до Кирилівської психіатричної лікарні.
Він завжди умудрявся охайно і навіть елегантно одягатися, і в часи своєї літературної молодості, і в таборах переміщених осіб, так що на нього завжди звертали увагу жінки. Остання книга, яка вийшла друком в підрадянській Україні була книга «Клекіт» в 1929 році Товаришував з Григорієм Косинкою, Валеріаном Підмогильним, Євгеном Плужником, Борисом Антоненко-Даводовичем, Павлом Тичиною.
Побоючись переслідувань НКВД, Тодось Осьмачка змушений був переїхати до Німеччини, а потім до США З роками в нього проявлялися ознаки психічних розладів. На кожному кроці йому ввижалися підіслані вбивці. Тому він мав панічний страх перед їжею з чужих рук. Він міг голодувати цілими днями, але не взяти шматка хліба навіть у добре знайомих йому людей. І цього страху він не позбувся до кінця своїх днів.
В останні роки життя його стан значно погіршився. Загалом фізично сильний і витривалий, психічно він ламався дедалі більше. Усе частішими ставали галюцинації, він казав, що у його кімнаті умонтовані підслуховуючі апарати, що читають людські думки. Голос із тих апаратів глумився з нього. Він часто міняв помешкання, бо вірив, що це робота більшовицьких агентів. Помер Тодось Осьмачка 7 вересня 1962 року від нервового паралічу поблизу Нью-Йорка.

Тодось Осьмачка: особисте життя

Десь у 20-х роках Тодось Осьмачка знайомиться з Лесею Трохименко, низенькою чорнявкою з темно-карими очима, що приїхала з села Ясногородки на Київщині навчатися в медичному інституті, і невдовзі одружується з нею. Жили вони бідно. Дружина навчалася, потім працювала і всю хатню роботу робила сама, а Т. Осьмачку посилала до бібліотеки. Це був єдиний час у його житті, коли він систематично і багато читав. Згодом Т. Осьмачка казатиме, що він ніколи не любив своєї дружини, а вона його любила дуже. «Я її і бив, і за коси тягав, а вона все ж мене любила», – говорив Т. Осьмачка не раз. Очевидно, вже тоді, у ІІ половині 20-х років, починалася його психічна хвороба. Одного разу поетові здалося, що хтось рився в його рукописах. Т. Осьмачка звинуватив дружину, що вона давала гепеушникам його вірші. Він кинувся до дружини і став її душити. Лесю Луківну врятували сусіди. Друзі влаштували поета до психіатричної лікарні, з якої він утік у рідну Куцівку. Ось так родинне життя молодого подружжя з маленьким сином на руках перетворилося на пекло. У 1930 році Осьмачки розлучилися. Йому на той час було 35, а Лесі 29 років.

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент тексту з друкарською помилкою та натисніть Ctrl + Enter.