Слава Стецько – патріот-реаліст

100 років від дня народження Ярослави (Слави) Йосипівни Стецько [уроджена – Ганна Йосипівна Музика (1920–2003)], української громадсько-політичної діячки, журналістки.
14 травня 1920 року в селищі Романівка, що на Тернопільщині, народилася видатна українська націоналістка Анна Йосипівна Музика (Слава Стецько).
Анна – талановита випускниця Теребовлянської гімназії, на загальних зборах молоді, куди прийшли представники радянської влади, гучно проголосила промову про те, чому вона ніколи не вступить у комсомол. Їй було лише 18. Тоді дівчину не арештували, та вже за декілька днів священик попередив, що якщо вона не покине місто, її затримають. Анна поспіхом покинула місто й у 1938 вступила до Організації Українських Націоналістів.
2 роки під іншим іменем дівчина працювала вчителем у сільській школі. Після того як 30 червня 1941 у Львові проголосили Акт відновлення Української Державності, ОУНівці зачитували текст у всіх селах і містах. Серед них була й Анна.
5 липня 1941-го гестапівці заарештували близько 300 членів ОУН. Довідавшись про цей акт, Гітлер видав наказ негайно знищити український рух. До 1943 року Анна переховується у Львові. Там у її валізі німці знаходять заборонену літературу, і дівчина потрапляє до в'язниці. Невдовзі її вдалося звільнити, а в 1944 році провід ОУН наказав їй залишити Україну.
Так вона опинилася у Відні. У 1945 році саме Анна організовує викрадення пораненого Ярослава Стецька з більшовицького полону в Чехії та вивозить його на американську частину Мюнхена. Там знаходить найкращих лікарів, щоб поставити оунівця на ноги. У 1946 Ярослав Стецько та Анна Музика одружуються і вона бере собі ім’я Слава Стецько.
З 1968 — керівник сектора зовнішньої політики Проводу ОУН. Була членом ЦК Антибільшовицького блоку народів (АБН), а згодом і президентом АБН.
За межами України, Ярослав і Ярослава Стецьки продовжували боротися з більшовиками, бо розуміли, що лише так здобудуть незалежність для власної Батьківщини.
У 1991 році, Слава зійшла з літака в Борисполі на вільну, від радянської окупації, українську землю. У цьому самому році стала головою Проводу ОУН(б), а в наступному очолила Конгрес Українських Націоналістів.
З 1997 року була депутатом Верховної Ради України.
Славу Стецько знали прем'єр-міністри, президенти, високопосадовці різних країн світу. Вона очолювала Антибільшовицький блок народів. Керувала у Мюнхені розгалуженою структурою ОУН.
Померла Слава Стецько 12 березня 2003 року.
Вона мала хворе серце і лікарі наполягали на операції, але «пацієнтка відмовилася від оперативного втручання через невідкладні справи на Батьківщині» – таким був останній запис її медичної книжки…

Життя цієї жінки було бурхливим, цікавим, незвичайним. Вона була однією із тих жінок, які поклали своє життя на вівтар боротьби, пліч-о-пліч зі своїм чоловіком.

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент тексту з друкарською помилкою та натисніть Ctrl + Enter.