Давні українські професії, які зовсім зникли або трансформувались

1.Бондарство
Бондар — це одна зі стародавніх професій, представники якої займаються виготовленням і ремонтом дерев'яних бочок, діжок, корабельних щогл, а також інших обручних виробів.

Наразі така продукція не має такого попиту, як у давнину, оскільки на зміну дерев'яним виробам прийшли пластикові. Проте саме представники цією професії цінуються на вагу золота, тільки вмілі робітники знають як зробити так, щоб бочка збагачувала смак продукції, додавала ароматів деревини. Наразі ця професія функціонує, і стати бондарем можна навчавшись у майстра безпосередньо, або вступивши в спеціальне ремісниче училище.

2. Бортництво
Бортництво — це лісове бджільництво, один з найдавніших промислів, а борть — це видовбана в стовбурі живого дерева камера, максимально подібна до природного дупла. Бджоли завжди охоче селились в таких домівках. ⠀
Весняний період в роботі бортника відзначений терміном "творіння", коли бортники йшли в ліс і «творили вуллє», тобто чистили вулики від померлих за зиму бджіл, павутиння та сміття. Для приваблення нового бджолиного рою бортники обприскували їх зсередини запашним розчином на основі меду та стільників. Восени бортники «гляділи пчол» — обходили всі свої борті, добуваючи мед і віск. В України і зараз є бортництво і бортники, особливо на Поліссі, і навіть створена Громадська організація з метою дослідження, збереження та популяризації традиційного способу утримання бджіл у колодах та живих деревах.

3.Вівчарство
Вівча‌рство — окрема галузь тваринництва, яка забезпечує розведення овець і виготовлення сировини для легкої промисловості (шерсть, овчина, смушки) і харчових продуктів (молоко, м'ясо, сало). Найціннішим продуктом є шерсть, яку використовують у виробництві тканин, трикотажу, килимів, валяних виробів тощо. Зі шкір овець виготовляють хутряні вироби. З молока грубошерстих овець виробляють сири.
Вівчарство в Україні є традиційною галуззю та відіграє визначну роль в економіці народного господарства. Основна чисельність поголів'я зосереджена в зоні степу. Вівці постачають вовну для промисловості, необхідну для виробництва різних тканин, цінні каракульські смушки, які експортують за кордон, та дають молоко — важливий харчовий продукт населення.

4. Гутництво
Гутництво — виготовлення скла і виробів з нього. Значного розвитку набуло ще за часів Київської Русі. Ремісники-скляри виготовляли різноманітні сорти "простого", зеленого, синього, димчастого скла, а також кришталь, віконне й лампове скло, кухонний, горілчано-винний посуд (пляшки, баклаги, штофи, чарки, стакани), тарілі й тарілки, вази тощо. Виплавляли скло у спеціальних печах, що мали декілька вогнетривких сосудів-донниць. Деякі вироби, особливо фігурний посуд у вигляді ведмедиків, зайців тощо, розписували олійними фарбами. Склодуви прикрашали свої вироби гутним декором (скляними жгутами, стрічками тощо), розмальовували емалями і навіть золотом. Скляний посуд продавався у крамницях міст і містечок і набув широкого вжитку На середину XIX ст. гутництво, засноване на ручній праці, починає занепадати, неспроможне конкурувати з великими механізованими підприємствами. Наразі ця професія зникла як самостійне явище.

5.Дротарство
Дротар - забута професія. Однак свого часу була дуже популярна. Дротареві давали скріпити тріснутий посуд - він його обплітав у так звану сітку. Також дротар виготовляв клітки для тварин, пастки для гризунів, розмаїте сита і черпачки.Крім виготовлення нових виробів дроти займалися і ремонтом. Повсюдне поширення керамічного та глиняного посуду породжувало попит на майстрів, які зуміли б зміцнити та відремонтувати такий посуд. Обережні господині не викидали тріснутий глечик або розбитий жбан, а ретельно збирали все до найменшого черепочка і чекали коли на дорозі з'явиться дріт з мотком дроту в руках і весело прокричить: «Каструлі, миски з дроту плести?» Дротарі були веселої вдачі й під час своєї роботи веселили домівників різними примовками, байками, співом, а деякі навіть ворожили господині на розбитому горщику. А в сільській місцевості, до будинку, де ночував дріт, увечері сходилися односельці, щоб почути щось цікаве. Адже дротар, ходячи від села до села, знав усе, чого не могли знати прості люди.

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент тексту з друкарською помилкою та натисніть Ctrl + Enter.