Неможливо зняти форму і перестати бути лікарем

Ірина Степанівна працює на Черкаській швидкій ось уже 30 років. До 2010 року працювала у складі педіатричної бригади. Нині є лікарем медицини невідкладних станів.

Про це інформує КНП «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф ЧОР», повідомляє Cherkasy.biz

«Улюблені виклики – до маленьких діток. І мами там в розпачі, не знають, що робити. А в мене все-таки досвід і я можу ним поділитись. Навіть пеленати вчила колись. Часто на викликах до діток потрібна не тільки невідкладна допомога, але й підтримка мамі. Вислухати її, вселити надію, дати пораду та заспокоїти».

На виїзді з усіма важко по-своєму. Маленька дитина не завжди може пояснити, що і де в неї болить. Особливо колосальна відповідальність лягає на спеціаліста під час лікування немовлят. Деякі дорослі, у певному сенсі, теж діти. Бо ж бувають впертими і неслухняними, – сміється медик.

Найбільша розрада, підтримка і опора в житті – це три донечки і чоловік. А ще троє онуків. Ось таке воно – абсолютне щастя

Часто сняться виклики. Ніби поспішаю до пацієнта, а в машині немає водія. А я сідаю за кермо і їду. Загалом «набридло працювати, не хочу на роботу» – це не про мене. Тут у тебе велика відповідальність. За життя. Необхідно швидко приймати складні рішення, негайно діяти і реагувати. А ще потрібно постійно вчитися і йти в ногу з часом

Знаєте, я щаслива людина, бо займаюся улюбленою справою. Мені вдалося обрати професію за покликанням. Я не уявляю себе кимось іншим. Тут треба вміти любити людей. І ти пропускаєш кожен виклик крізь себе. Часто відслідковуємо подальшу долю пацієнтів.

Переживаємо, питаємо одне одного «А ти подзвонив? І що там в лікарні?» Бо ж неможливо зняти форму і перестати бути лікарем», – з посмішкою зазначає наостанок

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент тексту з друкарською помилкою та натисніть Ctrl + Enter.