Самчиківський розпис: секрети автора

Художниця, викладач, Керівник студії «Мальовничий коктейль», Членкиня Спілки Майстрів України, Народний Майстр України ОЛЬГА МАШЕВСЬКА

Сьогодні ми в гостях у відомої художниці, майстрині роботи, якої користуються великою популярністю не тільки в Україні а й за кордоном. Майстрині, яка володіє та попуряризує Самчаківський розпис ОЛЬГОЮ МАШЕВСЬКОЮ. Нещодавно Ольга стала Народною майстринею України.

Доброго дня, Ольго!
Коли Ви для себе вирішили займатись Самчаківським розписом і чому саме ним? Що це за техніка?

Доброго дня!
З декоративним розписом я познайомилась у 1995 році, на курсах петриківського розпису. Про самчиківський розпис не чула до 2017, поки не отримала запрошення від UAmaze, на майстер клас у Києві, який проводив Віктор Раковський, майстер з села Самчики. З самого першого заняття, цей розпис з неймовірною силою вплинув на мене та змінив моє життя.

Самчиківський розпис це колоритний, яскравий та абсолютно загадковий світ, який подарувала нам Хмельниччина. В Самчиках живуть та передають свою справу учням 5 майстрів. На перший погляд, розпис простий, але це не так. Бажаючим навчитися, треба шукати майстра-вчителя та намагатися зрозуміти його глибоку філософію.

Є правила та рекомендації, яких треба дотримуватися, вони передаються виключно від майстра до учня, так, як писаних книжок від майстрів-метрів не має. Так і я отримала свої знання, навчаючись у майстра Віктора Геннадійовича Раковського. Також їздила у село, щоб познайомитися зі всіма майстрами, жила там певний час і мала честь малювати поруч з ними.

Маючи основні елементи, майстри створюють сюжетні композиції на основі народних пісень, обрядів чи просто буденного життя. Квіти-риби, квіти-птахи, квіти-солярні знаки, вони з'являються з основи основ, з початку, переходять одна в іншу, змінюючись та створюючи єдиний та загадковий світ. Народні традиції йдуть від Трипілля, поєднуються з місцевим колоритом гончарства, килимарства, вишивки та писанкарства, тим самим створюючи неповторну індивідуальність самчиківського розпису. Також харизма кожного майстра накладає індивідуальний відбиток на стиль розпису.

Розкажіть про свої ідеї та виставки?

Участь у виставках, як таких, зараз відійшла на другий план. Мабуть їх було занадто багато, та гонитва на черговим дипломом мені вже не дуже цікава. Наразі, для мене має значення один проект, який незабаром фінішує. Це вихід у світ моєї книги. Коли я почала ії писати, я навіть не уявляла, що виявляється не так просто та швидко. Кваплять всі, але у мене є чітке уявлення, яка вона має бути, тож доведеться почекати.

Ваші сюжети. Які вони?

Сюжетний ряд, та і сам стиль розпису, з роками видозмінюється. Я не знаю як це пояснити, просто рука веде свої лініі, по картинці, яку я бачу в уяві, наче вони самостійно діють, а я спостерігаю, дивуюся та радію. Нерідко, сюжети я бачу уві сні.
Мені близька тема материнства, жіночого щастя, кохання, мабуть тому малюю Берегинь та імпровізую на тему кохання.

Як реагують рідні близькі та друзі на них?

Моїм рідним треба видавати молоко за шкідливі умови праці, бо живуть з художницею! Не кожен витримає полотна 160 на 120 посеред хати, та дружину і маму, яка вже 4 дні не виходить з майстерні, бо прийшла муза. Але вони мої герої, перші глядачі та звичайно критики. Їх підтримка дуже цінна та необхідна для мене, вони з повагою відносяться до моєї творчості, а я їх за це смачно годую і люблю. Друзям подобається все, що я роблю і у них завжди тільки одне питання:- Як ти все встигаєш? На що я думаю, про що вони? Я так живу.

Кого ти навчаєш і як прийшла до викладання?

Викладацькою діяльністю займаюсь з часів навчання в університеті, вже мабуть 22 роки. Маю не одну педагогічну освіту та безліч курсів. Працювала вихователем у дитячому садочку, вчителем, викладачем у дитячій академії мистецтв, читаю лекції по Україні про розпис, вже 11 років я керівник Зразкового художнього колективу арт-студії «Мальовничий коктейль» при ЦДЮТ Деснянського району міста Києва. Також вже рік є засновником та викладачем дистанційних, міжнародних курсів з основ самчиківського розпису. Мої учні живуть на трьох континентах та нам це не заважає успішно навчатись.

Ким себе вважаєш? Дизайнером художником ілюстратором чи майстринею?

Певно це симбіоз, бо це все є у мені. Книжку проілюструвала, пишу свою, виставки є, одяг та різну продукцію з принтами і малюнками маю. Мабуть це складові, які виникають одна з одної. Спочатку просто художник, потім бажання носити свої малюнки на собі, бачити на інших і так далі, розширення своїх кордонів.

Ви зробили вже безліч виставок, скажіть чи можна там купити Ваші оригінальні роботи? Як дорого? Чи повторюєте сюжети, якщо тема гарно йде?

Ця тема для мене не однозначна. Я майже не розлучаюся з роботами, хоча, бажаючих купити готові-безліч, але я можу відмовити. Ті що сняться, виношуються не один місяць, вони про мене, про моїх дітей, чоловіка, це інтимна лірика на полотні, тому вони живуть зі мною. Бувають виключення, коли я бачу, що людина закохалася і моя картина буде там мати щасливе життя. З легкістю дарую роботи тим, кого люблю. Натомість, я леко створюю та передаю роботи, що малюю на замовлення, бо сюжети створюю для конкретної людини, для ії родини і про її життя. Я закладаю з самого початку історію замовника у композицію. Наприклад, мама просить, щоб я намалювала її з донею.

Про ціноутворення, скажу так, ціни на картини різні але помірні, було б бажання купувати. Як хочете конкретики, можна придбати роботу 40 на 50 від 2500 гривень. Я розумію, що наші люди все люблять за 30 гривень, колись я займалася сувенірами, знаю, що шукають не так якість та ексклюзив, як дешево і яскраво. На це можу сказати, не обов'язково вдома мати всім витвір мистецтва, можна купити календар чи горнятко з принтом роботи, завжди є вибір.
Чи повторюю я сюжети? Ні, бо це неможливо і головне не цікаво мені. Кожен малюнок свторюється майже інтуїтивно і з тим настроєм, яки у майстра саме в цей момент. Просять зробити копії, але я погоджуюся тільки на вільну копію. Який сенс працювати над копією декілька місяців, коли можна створити нову композицію? Для мене це б була мука, навіть за гроші.

Як Ви гадаєте будуть говорити про Самчаківський розпис 2021року через 50 років?

О! Питання цікаве! Через 50 років мені буде 93, йой, стало страшно.
Точно скажу одне, питання у тому, чи зможе осередок майстрів-метрів прийняти нових майстрів-своїх учнів і чи вдасться триматися разом для спільної справи. Розпис був на межі зникнення, тому що передача його йшла повільно. В Самчиках не багато послідовників майстрів. У 2016 році було 4 майстра-носія із села Самчики. Вони вивчили учнів з Києва. У 2019 році, свої роботи у цій техніці понесли в спілку народних майстрів двоє я і ще одна дівчина, і ось нас вже 6, наразі кількість майстрів, що працюють у цій техніці збільшується, всі ми учні 4 майстрів-метрів, тож процес передачі знань, розвитку та популяризації самчиківського розпису відбувається. Головне, щоб учні, не забували своїх вчителів, а вчителі були щедрими. Конкуренції не існує, не треба цуратися один одного, тільки тоді розпис буде жити, коли ми будемо будемо підтримувати та радіти один за одного, бо нас одиниці. Ми всі робимо одну справу-рухаємо в гору потужний, цікавий, життєдайний, багатющий віз з народним мистецтвом! В єдності наша сила, дуже сподіваюся, що через 50 років нам буде чим пишатися.

Вас вже в третє запрошують в журі на Міжнародний конкурс мистецтвм «Штурм», які зараз конкурсанти і що відбувається в образотворчому мистецтві в Україні? Яка Ваша робота як члена журі на Міжнародному конкурсі мистецтв «Штурм»?

Так, у нас вже міцна співпраця, і я вдячна, що мої професійні навички та знання можуть допомогти у такій важливій справі. З кожним роком відбувається рух, який мене дуже тішить. На конкурс надсилають авторські роботи, бо буває, що і роботи змальовані з інтернету. Хочу на цьому питанні зупинитися. Дуже важливо, коли керівники гуртків, не тільки вчать дітей малювати, а і пояснюють голове, що таке авторська композиція, і наголошують, що тільки така робота має право бути на конкурсі будь якого рівня, тим паче на міжнародному рівні. Наші діти – це щире та світле сонце, обожнюю молодь! Сміливі, завзяті, талановиті! Хочу звернутися до тих, хто ще не приєднався до нашої великої команди. Не бійтеся показати себе світу, ми чекаємо саме на вас!
Моя робота в журі, це велика відповідальність. Знайти перли, мотивувати, підбадьорити та заохотити! Щоб не в одних дитячих очах не згаснув світ дитячої творчості.

І на останок 5 бліц питань:

1. Країна або місто, в якому б ти жила якби не Україна?

Мені подобається все як є. Україна. Київ. Але, якби, то я народилася у Німеччині, мабуть там.

2. Остання книга яку Ви прочитали?

Готувалась з вихованцями до 150-річчя Лесі Українки, перечитала “Лісову пісню”, до неї Лоран Гунель «Бог завжди подорожує інкогніто».

3. Музика, від якої Ви кайфуєте?

Мабуть, я не маю конкретної відповіді, я можу кайфонути під Моцарта, 8 раз слухати A-HA «Take on me», і співати з Квіткою Цісик «Я піду в далекі гори» і ридати під ії вальс «Де ти тепер».

4. Книга, яку б Ви хотіли Ілюструвати?

Певно, це книга віршів, написана моєю мамою і сестрою. Я того таланту не маю. Вони пишуть чудові вірші, думаю, що це була б сімейна настільна родинна книга)

5. Місце, де Вам Добре?

Мені добре, коли поруч чоловік, доньки Карина і Сабіна, саме місце значення не має. Коли ми всі разом-нам дом і готель в Карпатах).
Дякуємо, до зустрічі на Міжнародному конкурсі «Штурм»
До зустрічі!

Телефон: +380 (63) 650-78-74

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент тексту з друкарською помилкою та натисніть Ctrl + Enter.