День закоханих. Історія появи свята та традиції.

День закоханих або День святого Валентина відзначається 14 лютого у багатьох країнах світу. Свято походить від імені християнського мученика на ім’я Валентин. Цього дня закохані дарують один одному квіти, цукерки, іграшки, повітряні кульки і листівки у формі сердечка із побажаннями і віршами, зізнанням в коханні - валентинки, що є проявом уваги один до одного.

Дохристиянська історія походження цього свята бере свій початок із свята луперкалій Давнього Риму – свята в честь родючості римської богині кохання і бога Фавна, покровителя стад, які відзначалися щорічно 15 лютого. Щороку цього дня у Древньому Римі на місці, де за легендою, вовчиця вигодувала двох засновників Риму – Ромула і Рема, жінки, які не мали дітей проходили містичний обряд покарання під час якого в жертву приносилися тварини. Із шкур жертовних тварин виготовлялися бичі, які використовувалися для тілесного покарання жінок, що не могли завагітніти. Древні римлянки вважали, що тілесні покарання бичами із жертовних тварин допоможуть їм завагітніти та народити дитину. Ці традиції довго зберігалися в історії Риму вже навіть під час християнських часів, доки в 494 році Папа Геласій І не видав наказ про заборону святкування «луперкалій», що в перекладі означало «свято вовчиці».

З приходом християнства давньоримські язичницькі вірування відійшли у минуле і на зміну язичницькому святу прийшло церковне свято мученика Валентина, який потай вінчав закоханих та ім’я якого обросло сьогодні легендами і міфами. За однією з легенд жорстокий римський імператор Клавдій ІІ видав наказ згідно якого одиноким чоловікам заборонялося одружуватися, бо одруження, сім’я і діти, заважали, на думку імператора, відданому служінню чоловіка в армії, їх бойовим звитягам во славу кесаря. Простий святенник однієї з римських церков на ім’я Валентин, який згідно легенді, був ще й польовим лікарем, таємно вінчав закохані пари. Незабаром його діяльність стала відома місцевій владі і його покарали ув’язненням та приговорили до смертної кари. Під час перебування у в’язниці молодий священик познайомився із красунею-донькою наглядача в’язниці Юлією. Закоханий священик перед своєю стратою написав дівчині таємно листа і зізнався їй у коханні. Прочитаний лист був вже після страти чоловіка, а сама страта відбулася 14 лютого 269 року.

За іншою легендою, римський патрицій Валентин, таємно прийняв християнську віру разом зі своїми слугами і одного разу провів християнський обряд вінчання для двох своїх слуг. Під час проведення обряду патриція і його слуг схопили та ув’язнили. Згідно законів того часу, так як патрицій Валентин завдяки своєму знатному походженню міг уникнути покарання, його відпустили на волю, а його слуг покарали смертною карою. Бажаючи підбадьорити страждання своїх слуг у тюремній камері в очікуванні смертної кари, Валентин пише їм листи у формі червоних сердець, що символізували християнську любов і милосердя. Листи ув’язненим передавала сліпа дівчина. За легендою, перед стратою прислуг до їх камери прийшов сам Валентин та попросив охорону відпустити їх, а замість слуг стратити його самого. Напередодні покарання Валентин передав ще один лист у формі серця сліпій дівчині, до якої після цього повернувся зір і вона одужала.

Серед англійців та французів існує повір’я, що на День закоханих, пташки, які пережили довгу голодну зиму, відчуваючи наближення весни, починають шукати собі другу половинку, аби з приходом весни звити гніздо та вивести пташенят.

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент тексту з друкарською помилкою та натисніть Ctrl + Enter.